Для Краси...

Встала я Дажбожа онука (ім’ярек).
Благословилась.
Пішла із дверей у двері,
із воріт у ворота, і в чистеє поле.
Дай мені, Дажбоже, біле тіло,
щире серце, гарячу кров,
рум’яне лице.
Бо не можу я бути
без хліба-батенька,
без солі-матінки,
без вогню палючого,
без Води-голубоньки,
без вечірньої Зорі,
без Молодого Місяця,
без красного Сонечка!
Щоб була я, Дажбожа онука (ім ‘ярек)
від усіх біліша — біліша снігу білого,
ясніша Сонечка красного!